Study of the development of the teacher’s information and communication mobility within the system of postgraduate education

Abstract

The article presents the results of the research of the essence, structure and features of the development of information and communication mobility of a teacher in the system of postgraduate education. The authors described the research process of information and communication mobility of a teacher, which involved a study of the current state of the issue, as well as an analysis of scientific literature together with the development of basic theoretical principles of the study. Generalization and systematization of information allowed the authors to determine the structural components of a teacher's information and communication mobility including criteria and indicators of its formation. The authors were further able to substantiate the conditions of its development in the educational environment of postgraduate education in the course and inter-course periods of professional development and advanced training. The modular program of teacher training entitled "Development of information and communication mobility of the teacher in the educational environment of postgraduate education" is presented, together with the introduction of the method of its development in the educational environment of postgraduate education. In order to determine the level of formation of teacher’s information and communication mobility, methods of evaluation, self-assessment, mutual evaluation and commentary are applied. The use of the developed diagnostic tools made it possible to evaluate the main components of the teacher's information and communication mobility: perception and analysis of new knowledge in the development of new professional activities (cognitive-personal component), self-assessment and self-analysis of the effectiveness of activity and performance (evaluative-reflexive component), and the acquisition of connections in the process of the interaction of subjects of the educational process aimed at new skills and abilities utilization (social-activity component). With the help of methods of mathematical statistics (ranking, factor analysis, multidimensional dispersion analysis, parametric and nonparametric methods for comparing data using SPSS (ver. 13) computer software program) the effectiveness of the presented methodology is confirmed. The necessity of the interrelation of periodic advanced refresher training for the teacher along with their methodical work and active self-education in intercurricular period is substantiated.

У статті представлено результати дослідження сутності, структури та особливостей розвитку інформаційно-комунікаційної мобільності педагога у системі післядипломної освіти. Авторами охарактеризовано процес дослідження розвитку інформаційно-комунікаційної мобільності педагога, що передбачало вивчення сучасного стану проблеми, аналіз наукової літератури, розроблення основних теоретичних положень дослідження. Узагальнення та систематизація інформації дозволило визначити структурні компоненти інформаційно-комунікаційної мобільності педагога, критерії та показники рівнів її сформованості, обґрунтувати умови її розвитку в освітньому середовищі післядипломної освіти в курсовий та міжкурсовий періоди підвищення кваліфікації. Представлено модульну програму навчання вчителів у післядипломній освіті "Розвиток інформаційно-комунікаційної мобільності педагога в освітньому середовищі післядипломної освіти", методику її розвитку в освітньому середовищі післядипломної освіти. Для визначення рівня сформованості у педагогів інформаційно-комунікаційної мобільності застосовано методи оцінки, самооцінки, взаємооцінки, взаємокоментування. Використання розробленого діагностичного інструментарію дозволило здійснити оцінювання основних компонентів інформаційно-комунікаційної мобільності педагога: сприйняття та аналізу нових знань щодо освоєння нових видів професійної діяльності (когнітивно-особистісний компонент), самооцінку ефективності діяльності, самоаналіз результативності діяльності (оцінно-рефлексивний компонент), набуття зв’язків у процесі взаємодії суб’єктів освітнього процесу, зокрема, з метою навчання (соціально-діяльнісний компонент). За допомогою методів математичної статистики (ранжування, факторний аналіз, багатомірний дисперсійний аналіз, параметричні та непараметричні методи порівняння даних з використанням комп’ютерної програми SPSS – версія 13) підтверджено ефективність пропонованої методики. Обґрунтовано необхідність взаємозв’язку періодичного курсового підвищення кваліфікації педагогів з їх методичною роботою й активною самоосвітою в міжкурсовий період.